Значення імені та прізвища у п'єсі гроза. Попереднє

З погляду аналізованого нами феномену імен, що говорять, у п'єсах цього великого драматурга можна знайти багато нового, чудового матеріалу. Торкнемося лише найцікавіших моментів використання цього літературного прийому у найвідоміших п'єсах Островського.

Наприклад, у п'єсі «Гроза» немає випадкових імен та прізвищ. Тихоня, слабовільний п'яниця і мамин синок Тихін Кабанов цілком виправдовує своє ім'я. Кличка його «матусі» - Кабаниха давно переосмислена читачами як ім'я. Недарма автор «Грози» вже в афіші представляє цю героїню саме так: «Марфа Ігнатівна Кабанова (Кабаниха), багата купчиха, вдова». До речі, її старовинне, майже зловісне ім'я в парі з Савелом Прокоповичем Диким цілком точно говорить і про їх характери, і про спосіб життя, і про вдачі. Цікаво, що у перекладі з арамейського імені Марфа перекладається як «пані».

Багато цікавого містить у собі прізвище Дикої. Справа в тому, що закінчення -ой у відповідних словах нині читається як -ий(-ий). Наприклад, пушкінське «свободи сіяч пустельної» (у нинішній вимові - «пустельний») означає «самотній». Таким чином, Дикій - не що інше, як «дика людина», просто «дикун».

Символічний сенс мають імена та прізвища і в п'єсі «Безприданниця». Лариса – у перекладі з грецької – чайка. Прізвище Кнуров походить з діалектного слова нур - борів, кнур, кабан. Паратів етимологічно пов'язаний із прикметником поратий - жвавий, сильний, дужий, старанний. Вожеватов походить від словосполучення "вожуватий народ", що має значення розв'язний, безпардонний. У імені, по батькові та прізвища матері Лариси, Харити Ігнатівни Огудалової, значним виявляється все. Харитами (від грецького харис - витонченість, краса, краса) величали циганок з хору, а Гнатами називали у Москві кожного цигана. Звідси й порівняння будинку Лариси із циганським табором. Прізвище походить від слова огудати - обдурити, звабити, надути. Юлій Капітонович Карандишев за контрастом імені та по батькові з прізвищем вже містить у зерні образ цієї людини. Юлій - ім'я знатного римського імператора Цезаря, Капітон - від латинського капітоса - голова, Карандишев - від слова олівець - недоросток, коротун, людина з непомірними і нічим не обґрунтованими претензіями. Так психологічно багатозвучні людські характери вимальовуються з перших сторінок п'єси.

Напрочуд цікава з погляду дослідження семантики мовних імен і п'єса «Гаряче серце», в якій ціле сузір'я найцікавіших прізвищ, імен та по-батькові героїв. Ось, до речі, як пише про це В. Лакшин у статті «Поетична сатира Островського»: «Можливо, найяскравіша і найїдкіша в політичному сенсі постать комедії – Серапіон Мардарійч Градобоїв. Та й імечко винайшов для нього Островський! Серапіон легко переінакшується в «скорпіона», як і прокличе його груба Матрена, Мардарій звучить поряд з неблагозвучним словом «морда», а вже Градобоїв - прізвище, переповнене до країв іронічною семантикою: не тільки побиті градом посіви, а й бій, нав'язаний . До речі, Градобоїв - не хто інший, як міський голова міста Калинова (згадаймо «Грозу», «Ліс»), який не дуже мигдальні з обивателями.

Є в «Гарячому серці» і купець Курослепов, який чи то від пияцтва, чи то від опохмела страждає чимось на кшталт курячої сліпоти: не бачить того, що коїться у нього під носом. До речі, його прикажчик, лідер мадам Курослеповой, носить характерне ім'я - Наркіс.

Якщо погортати твори О.М. Островського, можна знайти багато персонажів з іменами, що говорять. Це Самсон Силич Большов, багатий купець, і Лазар Єлизарич Подхалюзін, його прикажчик (п'єса «Свої люди – порахуємось»); Єгор Дмитрович Глумов із драми «На всякого мудреця досить простоти», який справді знущається з оточуючих; актриса провінційного театру Негіна з «Талантів та шанувальників» та аматор делікатного звернення купець Великатов.

У п'єсі «Ліс» Островський наполегливо називає героїв іменами, пов'язаними з поняттями «щастя та нещастя», а також із «раєм, аркадією». Недарма ім'я поміщиці Гурмизької - Раїса. Та й корінь прізвища Раїси Павлівни наводить на певні міркування. А.В. Суперанська та А.В. Суслова пишуть про це: «Ім'я Раїси Гурмизької – багатої поміщиці – у російській мові співзвучне зі словом «рай». Розгадку ж її прізвища можна знайти в іншій п'єсі Островського - «Снігуронька» - У словах Мізгіря, який розповідає про чудовий острів Гурмиз серед теплого моря, де багато перлів, де райське життя».

А про сценічні імена провінційних акторів Щасливцева та Нещасливцева ті ж автори пишуть так: «Неперевершеним майстром імен та прізвищ залишається Островський. Так, у п'єсі «Ліс» він показує провінційних акторів Щасливцева та Нещасливцева. Та не просто Щасливцева, а Аркадія (пор. Аркадія – легендарна щаслива країна, населена пастушками та пастушками). Геннадій Нещасливцев (Геннадій – грец. благородний) – шляхетний трагічний актор. І особливо трагічною на тлі цих імен представляється їхня спільна доля».

Отже, одним із прийомів утворення прізвищ у Островського є метафоризація (переносне значення). Так, прізвище Беркутов («Вовки та вівці») та Коршунов («Бідність не порок») утворені від назв хижих птахів: беркут – сильний гірський орел, пильний, кровожерний; шуліка - хижак слабший, здатний схопити видобуток поменше. Якщо персонаж з прізвищем Беркут із породи «вовків» (що підкреслено назвою п'єси) і «ковтає» ціле велике становище, то Коршунов у п'єсі мріє вкрасти, як курча, з-за чого вдома слабка, тендітна істота (Любов Гордіївну).

Багато прізвищ у Островського утворені від загальнонародних слів (назв звірів, птахів, риб) з яскраво вираженим негативним значенням: вони як би характеризують людей за тими властивостями, які притаманні тваринам. Баранчевський і Переярков нерозумні, як барани; Лисавський хитрий, як лисиця; Зозуля егоїстична і безсердечна, як зозуля.

Прізвище у Островського може вказувати і зовнішній вигляд людини: Пузатов, Бородавкін, Плешаков, Курчаєв, Белотелова; на манеру поведінки: Гнєвищев, Громилов, Лютов, Грознов; на спосіб життя: Баклушин, Погуляєв, Досужаєв; на соціальне й матеріальне становище: Большов, Великатов…А прізвищах Гольцов, Микін, Тугіна, Кручиніна вказується важка, сповнена потреби і позбавлення життя їх носіїв.

Майже третина всіх прізвищ у творах драматурга - діалектного походження: Великатов («Таланти і шанувальники») від великої, тобто «величний, видний, важливий, чванний, гордий, ввічливий, вміє поводитися з людьми, що вселяє до себе повагу»; Линяєв («Вовки і вівці») від линяти, тобто «відливати, ухилятися від справи» (Тлумачний словник В.І. Даля, том 2), Хлинов («Гаряче серце») від хлин - «шахрай, злодій, ошуканець купівлі-продажу», Жадов («Прибуткове місце») від бажання - у старовинному значенні: «переживати сильне бажання».

Багаті п'єси Островського смішними прізвищами: Разлюляєв («Бідність не порок»), Маломальський («Не в свої сани не сідай»), Недоносків та Недоростків («Жартівники»).

Як «будівельний матеріал» для освіти прізвищ персонажів Островський не часто, але використовує спотворені іноземні слова: Паратов («Безприданниця») від французького «парад» (все робить напоказ, любить покрасуватися, пустити пилюку в очі.) У театрі О.М. Островського імена, що говорять, настільки точні і значні, що можна говорити про віртуозне, феноменальне володіння драматургом цим прийомом.

Наприклад, у п'єсі «Гроза» немає випадкових імен та прізвищ. Тихоня, слабовільний п'яниця і мамин синок Тихін Кабанов цілком виправдовує своє ім'я. Прізвисько його «матусі» – Кабаниха давно переосмислено читачами як ім'я. Недарма автор «Грози» вже в афіші представляє цю героїню саме так: «Марфа Ігнатівна Кабанова (Кабаниха), багата купчиха, вдова». До речі, її старовинне, майже зловісне ім'я в парі з Савелом Прокоповичем Диким цілком точно говорить і про їх характери, і про спосіб життя, і про вдачі. Цікаво, що у перекладі з арамейського імені Марфа перекладається як «пані».

Багато цікавого містить у собі прізвище Дикої. Справа в тому, що закінчення -ой у відповідних словах нині читається як -ий(-ий). Наприклад, пушкінське «свободи сіяч пустельної» (у нинішній вимові – «пустельний») означає «самотній». Таким чином, Дикій – не що інше, як «дика людина», просто «дикун».

Символічний сенс мають імена та прізвища і в п'єсі «Безприданниця». Лариса – у перекладі з грецької – чайка. Прізвище Кнуров походить з діалектного слова нур - борів, кнур, кабан. Паратів етимологічно пов'язані з прикметником поратий – жвавий, сильний, дужий, старанний. Вожеватов походить від словосполучення "вожуватий народ", що має значення розв'язний, безпардонний. У імені, по батькові та прізвища матері Лариси, Харити Ігнатівни Огудалової, значним виявляється все. Харитами (від грецького харис – витонченість, краса, краса) величали циганок з хору, а Гнатами називали у Москві кожного цигана. Звідси й порівняння будинку Лариси із циганським табором. Прізвище походить від слова огудати - обдурити, звабити, надути. Юлій Капітонович Карандишев за контрастом імені та по батькові з прізвищем вже містить у зерні образ цієї людини. Юлій – ім'я знатного римського імператора Цезаря, Капітон – від латинського капітоса – голова, Карандишев – від слова олівець – недоросток, коротун, людина з непомірними і нічим не обґрунтованими претензіями. Так психологічно багатозвучні людські характери вимальовуються з перших сторінок п'єси.

Напрочуд цікава з погляду дослідження семантики мовних імен і п'єса «Гаряче серце», в якій ціле сузір'я найцікавіших прізвищ, імен та по-батькові героїв. Ось, до речі, як пише про це В. Лакшин у статті «Поетична сатира Островського»: «Можливо, найяскравіша і найїдкіша в політичному сенсі постать комедії – Серапіон Мардарійч Градобоїв. Та й імечко винайшов для нього Островський! Серапіон легко переінакшується в «скорпіона», як і прокличе його груба Матрена, Мардарій звучить поруч із неблагозвучним словом «морда», а вже Градобоїв – прізвище, переповнене до країв іронічною семантикою: не тільки побиті градом посіви, а й бій, нав'язаний . До речі, Градобоїв – не хто інший, як міський голова міста Калинова (згадаймо «Грозу», «Ліс»), який не дуже мигдальні з обивателями.

Є в «Гарячому серці» і купець Курослепов, який чи то від пияцтва, чи то від опохмела страждає чимось на кшталт курячої сліпоти: не бачить того, що коїться у нього під носом. До речі, його прикажчик, лідер мадам Курослеповой, має характерне ім'я – Наркіс.

У п'єсі «Ліс» Островський наполегливо називає героїв іменами, пов'язаними з поняттями «щастя та нещастя», а також із «раєм, аркадією». Недарма ім'я поміщиці Гурмизької – Раїса. Та й корінь прізвища Раїси Павлівни наводить на певні міркування. А.В. Суперанська та А.В. Суслова пишуть про це: «Ім'я Раїси Гурмизької – багатої поміщиці – російською мовою співзвучне зі словом «рай». Розгадку ж її прізвища можна знайти в іншій п'єсі Островського – «Снігуронька» - У словах Мізгіря, який розповідає про чудовий острів Гурмиз серед теплого моря, де багато перлів, де райське життя».

Схожі матеріали:

Під джерелом наукової інформації розуміється документ, що містить якесь повідомлення, а аж ніяк не бібліотека або інформаційний орган, звідки він отриманий. Це часто плутають. Документальні джерела містять у собі основний обсяг відомості.

"Візник" Некрасова
Орієнтуючи поезію на прозу, вводячи російський побутовий матеріал у вірш, Некрасов стикається з питанням про фабулу; йому потрібна нова фабула – і шукає він її не в колишніх поетів, а в прозаїків. З цього погляду цікавий вірш його "...

Своєрідність літературної критики І.Ф. Анненського. ("Книги відбитків"). Задум "Книг відбитків" І.Ф. Анненського
Критична література І.Ф. Анненського буде описано за двома найбільш відомими збірками. Це "Книга відображень" (1906) і "Друга книга відображень" (1909). Слід зазначити, що, крім даних робіт, існує ще...

короткий зміст інших презентацій

«П'єса Островського «Безприданниця»» – Островський. Що надає циганська пісня п'єсі та фільму. Таємниця п'єси Островського. Який Карандишев. Сумна пісня про безприданницю. Проблемні питання. Віршовані рядки. Чи потрібна Лариса Паратову. Кохання для Лариси. Постріл Карандашева. Що ж за людина Паратів? Навички викладу своїх думок. Романс. Аналіз п'єси. Жорстокий романс. Наречений Лариси. Набуття навичок аналізу тексту. Циганська пісня.

"Герої "Грози"" - Ідея драми "Гроза". П'єса «Гроза» написана 1859 року. Прийом розмаїття. Основна тема "Грози". Замоскворіччя. Н.А.Добролюбов. Драма "Гроза". Малий академічний художній театр. Будинок-музей Островського у Москві. Хто страшніший – Кабанова чи Дикою. Кудряш. В.Рєпін "Приїзд гувернантки купецький будинок". Два конфлікти. Драматична російська литература. Результати дій героїв. Словник. Колумб Замоскворіччя.

«П'єса Островського «Гроза»» - Охарактеризуйте мову, говорити манеру, спілкуватися Кабанової. У центрі міста - Базарна площа, неподалік старої церкви. Чи був у Катерини інший вихід, крім смерті? «Гроза» у російській критиці. Варвара. Молоді герої п'єси. Тихін. Прокоментуйте ілюстрацію до твору. Боротьба Катерини за щастя. Літературні персонажі. Чому Катерина залишається одна зі своїм горем? Конфлікт між «темним царством» та новою людиною, яка живе за законами совісті.

«Островський «Безприданниця»» - особи, що діють. Ціль уроку. О.М. Островський Драма «Безприданниця». Аналіз драми «Безприданниця». Що ми дізнаємося про Паратова. Ідеї творчості О.М. Островського. Зазвичай назва п'єс Островського-приказки, прислів'я. На перший погляд, перші два явища – це експозиція. Карандишев. Паратов Сергій Сергійович. Обговорення образу Л.І. Огудалової. Символічний зміст імен та прізвищ.

«П'єса «Безприданниця»» – Вистава Московського Малого театру. Образ Паратова Ю. Олеша захоплювався прізвищами героїв Островського. Але по суті характерів Катерина та Лариса, скоріше, антиподи. Материм ватажком, наприклад. Світ Лариси містить і циганську пісню, і російський романс. Стати багатою утриманкою?.. Фінальна сцена. Про Паратова сказано: «Блискучий пан». Героїня "Грози" - людина більш вольова. Образ Паратова. Образ Лариси. Як на пароплав небувало швидкісний, як на шикарну віллу.

«Герої «Снігуроньки»» - Дід Мороз. Зимова казка. Образ Леля. Народний фольклор. Потужність і краса природи. Величезна сила. Пляшки птахів. Бережне ставлення до культурних традицій народу. Кохання. Снігуронька. Весняна казка. Ранок кохання. Музика. Композитор. Персонажі Урочистість почуттів та краса природи. Римський Корсаков. Ідеали автора. О.М. Островський. Тести на закріплення на тему. Пастуший ріжок. Сцена. Холодна істота. Лісовик.

П'єси А. Островського насичені різноманітною символікою. Насамперед це символи, пов'язані зі світом природи: ліс, річка, птах, політ. Дуже важливу роль відіграють у п'єсах та імена героїв, найчастіше імена античного походження: давньогрецькі та римські. Мотиви античного театру у п'єсах Островського ще недостатньо досліджені, тому врахувати всі смислові обертони грецьких та римських імен у п'єсах Островського важко. Зрозуміло, однак, що ці імена зовсім не випадково обрані автором, дуже важливий їх звуковий склад, образність та їх значення в російській мові. На цих моментах ми зупинимося докладніше.

Ю. Олеша захоплювався прізвищами героїв Островського. Паратів це і парад, і пірат. До спостережень Олеші можна додати і, безумовно, співставлення Паратова, що напрошується, з «паратим» звіром, тобто потужним, хижим, сильним і нещадним. Материм ватажком, наприклад. Хижацька поведінка його в п'єсі якнайкраще характеризується цим прізвищем.

Прізвища та Кабанова не треба коментувати. Але не забудемо, що Дікою – не тільки всесильний Савел Прокопович, а й племінник його Борис. Адже мати Бориса «не могла вжитися з ріднею», «дуже їй дико здавалося». Значить, Борис – Дика по батькові. Що це означає? Та то й означає, що він не зможе відстояти своє кохання і захистити Катерину. Адже він – тіло від плоті своїх предків і знає, що цілком у владі «темного царства». Та й Тихін – Кабанов, хоч як «тих» він. Ось і кидається Катерина в цьому темному лісі серед тварин. Бориса ж вона обрала чи не несвідомо, тільки й відмінності у нього від Тихона, що ім'я (Борис по-болгарськи «борець»).

Дикі, свавільні персонажі, крім Дикого, представлені в п'єсі Варварою (вона язичниця, «варварка», не християнка і веде себе відповідним чином) та Кудряшем, на якого знаходиться відповідний Шапкін, що його урезонує. Кулігін, крім відомих асоціацій з Кулібіньш, викликає і враження чогось маленького, беззахисного: у цьому страшному болоті він – кулик – пташка і більше нічого. Він хвалить Калінов, як кулик – своє болото.

Жіночі імена у п'єсах Островського дуже химерні, але ім'я головної героїні майже завжди надзвичайно точно характеризує її роль у сюжеті та долі. Лариса - "чайка" по-грецьки, Катерина - "чиста". Лариса – жертва торгових піратських угод Паратова: він продає «птахів» – «Ластівку» (парохід) і потім Ларису – чайку. Катерина – жертва своєї чистоти, своєї релігійності, вона не винесла роздвоєння своєї душі, адже любила – не чоловіка і жорстоко покарала себе за це. Цікаво, що Харита і Марфа (в «Безприданниці» та в «Грозі») обидві Ігнатівни, тобто «незнаючі» або, по-науковому, «ігнорують». Вони і стоять ніби осторонь трагедії Лариси і Катерини, хоча та й інша, безумовно, винні (не прямо, але побічно) у загибелі дочки та невістки.

Ларису в «Безприданниці» оточують не «звірі». Але це люди з величезними амбіціями, які грають нею, як річчю. Мокій – «кощунствующий», Василь – «цар», Юлій – це, звісно, Юлій Цезар, та ще й Капітонич, тобто той, хто живе головою (капут – голова), а може, прагне бути головним. І кожен дивиться на Ларису як стильну, модну, розкішну річ. Як на пароплав небувало швидкісний, як на шикарну віллу. Хто з них, висловлюючись сучасною мовою, «крутіший»? А що там Лариса собі думає чи відчуває – це справа десята, зовсім їх не цікавить. І обранець Лариси, Паратов, Сергій Сергійович - «високошановний», з роду гордовитих римських патрицій, викликає асоціації з таким відомим в історії тираном, як Луцій Сергій Катилина.

Ну і нарешті, Харита – мати трьох дочок – асоціюється з харитами, богинями юності та краси, яких було троє, але вона ж їх і губить (згадаймо страшну долю двох інших сестер – одна вийшла заміж за шулера, іншу зарізав чоловік-кавказець).

У п'єсі «Ліс» Аксюша зовсім чужа цьому світу нечистої сили. Ліс можна зрозуміти як нове "темне царство". Тільки живуть тут не купці, а кікімори на кшталт Гурмизької та Уліти. Аксюша чужа тому вже, що її ім'я і означає по-грецьки «чужоземка», «іноземка». У світлі цього примітні питання, які ставлять один одному Аксюша та Петро: «Своя ти чи чужа?» – «Ти чий? Чи свій?»

Натомість ім'я Гурмизької (Раїса – грецькою «безпечною», «легковажною») для неї дуже підходить, тільки здається ще зайво делікатною характеристикою для цієї відьми. Уліта (Юлія) знову-таки має відношення до роду Юліїв, знаменитих у Римі, але це ім'я може натякати і безпосередньо на її розпусну натуру. Адже в давньоруській повісті «Про початок Москви» Улитої звуть злочинну дружину князя Данила, зрадницю та обманщицю.

Імена акторів Щасливцева та Нещасливцева (Аркадій та Геннадій) виправдовують їх псевдоніми та поведінку. Аркадій і означає щасливий, а Геннадій – шляхетний. Мілонов, звісно, перегукується з Манілов і з Молчалін, а Бодаєв і з прізвища, і з манерами – спадкоємець Собакевича.

Отже, розкриття значення імен та прізвищ у п'єсах Островського допомагає осмислити і сюжет, і основні образи. Хоча прізвища та імена не можна в даному випадку назвати «розмовляючими», тому що це риса п'єс класицизму, але вони є у широкому – символічному – сенсі слова.

Людина сама має в своєму розпорядженні свою долю. О. М. Островський

Чудовою п'єсою пізнього періоду творчості А. Н. Островського є драма «Реферат». Задумана в 1874 році, вона була завершена в 1878 і в тому ж році поставлена в Москві і Петербурзі. Найкращі актори столичних театрів - М. Єрмолова, М. Савіна, а пізніше В. Комісаржевська взялися за виконання ролі Лариси Огудалової. Чим же так полонила їхня ця героїня?

Героїня Островського відрізняється правдивістю, щирістю, прямотою вдачі. Щодо цього вона чимось нагадує Катерину з «Грози». За словами Вожеватого, у Ларисі Дмитрівні «хитрощів немає». З героїнею «Нагрози» зближує її і висока поетичність. Її тягнуть заволзька далечінь, ліси за річкою, вабить сама Волга з її простором. Кнуров зауважує, що у Ларисі «земного, цього життєвого немає». І справді: вона вся ніби піднесена над брудом дійсності, над вульгарністю і ницістю життя. У глибині душі її, сло, вно птах, б'ється мрія про гарне і благородне, чесне і тихе життя. Та й сама вона схожа на птаха. Невипадково звуть її Лариса, що у перекладі з грецької означає «чайка».

Мене приваблює в героїні Островського її музичність. Вона грає на фортепіано і на гітарі, до того ж вона чудово співає, глибоко переживає виконуване, так що викликає трепет і захоплення своїх слухачів. Їй близькі цигани, в яких вона цінує спрагу волі і схильність до пісні, що хвилює. так зобразив у своїй п'єсі Ларису, що у свідомості читача її образ нерозривно зливається з романсом:

Не спокушай мене без потреби Поверненням ніжності твоєї! Розчарованому чужі Всі спокуси колишніх днів!

Лариса, правда, ще далеко не розчарована (це прийде до неї пізніше), але «спокус», «спокус» у неї безліч. Вона, за її словами, «стоїть на роздоріжжі», перебуває перед «вибором».

Чи не віддати перевагу стилю життя матері? Харита Ігнатівна, що залишилася вдовою з трьома дочками, постійно ловить і хитрує, лестить і підлещується, жебракує у багатих і приймає їх подачки. Вона влаштувала у своєму будинку справжній галасливий «циганський табір», щоб створити видимість краси та блиску життя. І все це для того, щоб під прикриттям цієї мішури займатися живим товаром. Двох доньок вона вже занапастила, тепер настала черга торгувати третьою. Але Лариса не може прийняти такого способу життя матері, він чужий їй. Мати велить дочці посміхатися, а тій хочеться плакати. І вона просить нареченого, щоб він вирвав її з цього навколишнього «базару», де чимало «всякого зброду», щоб відвіз подалі, за Волгу.

Текст роботи розміщено без зображень та формул.
Повна версія роботи доступна у вкладці "Файли роботи" у форматі PDF

Вступ

Олександра Миколайовича називають основоположником російського реалістичного театру. Саме він, за словами Гончарова, «добудував будівлю, в основі якої поклали наріжні камені Фонвізін, Грибоєдов, Гоголь». Вплив традицій російської літератури послужило написанню багатьох відомих п'єс Островського.

Кожна п'єса О.М. Островського наповнена загадкою - незвичайні імена та прізвища дійових осіб.

Ця робота присвячена дослідженню та розшифровці «розмовляючих» імен та прізвищ у творчості О.М. Островського.

Актуальність моєї роботи полягає в наступному. По-перше, тема слабо розглядається у підручниках, а моїм одноліткам, я думаю, буде цікаво дізнатися про значення прізвищ та імен у творах. По-друге, ця робота допоможе їм дізнатися, що автор ретельно продумує, як назвати свого героя. По-третє, якщо говорити про практичну значущість роботи, то вона полягає в тому, що розшифрування прізвищ допоможе читачеві зрозуміти ідею п'єси.

Мета роботи - проаналізувати, із метою А.Н. Островський у своїх п'єсах використовував такий прийом, як «імена, що говорять», і прізвища

Постановка цієї мети зумовила такі завдання дослідження:

Розглянути різноманітність прізвищ

Класифікувати імена та прізвища персонажів п'єс О.М. Островського.

Розшифрувати імена та прізвища.

Зіставити ім'я та прізвище героя з його характером.

За підсумками проведеної дослідницької роботи з відповіддю: з метою А.Н. Островський використав «говорячі» імена та прізвища?

Історичне виникнення слова «прізвище»

Чи замислювалися ви, що означає ваше прізвище чи ім'я? Ім'я може визначити, наприклад, долю людини, а прізвище – її характер, чи навпаки. Але взаємозв'язок особистих імен із людиною очевидна. Яскравий приклад цього, п'єси О.М. Островського. Саме тому мені стало дуже цікаво розшифрувати деякі імена та прізвища у творах Олександра Миколайовича.

Перш ніж перейти до розшифровок прізвищ у творах, треба зрозуміти, що означає саме це слово «прізвище»

У книзі Л. Успенського йдеться про те, що в XVII столітті, в Росії, селянинові присвоювалося прізвисько, яке формувалося з часткової зміни назви населеного пункту, в якому він жив або воно давалося за родом занять, наприклад Великі Лапті, Кузнєцов. Під час Петровських реформ прізвисько було замінено на прізвище. Але народу важко було звикнути до нового іноземного слова, тому прізвище найчастіше почали використовувати вже після скасування кріпацтва, оскільки селяни ставали вільними, а прізвиська перестали так часто вживатися. В сучасний час прізвище перекладається, як «родове ім'я», що передається у спадок, додається до особистого імені.

Але що найголовніше, у літературі «прізвище» - це один із найяскравіших засобів характеристики персонажа. Ще не знаючи героя, читач формує своє ставлення, аналізуючи такі особисті дані, як ім'я та прізвище.

«Говорячі» прізвища та імена як художній прийом у творах російської літератури А.Н. Островського

Класицизм зі своїми строгими канонами відходить у минуле. Але якщо уважно проаналізувати п'єси, то можна побачити яскраву рису цього напряму - прізвища, що «говорять», які допомагають зрозуміти суть героїв.

Один із яскравих таких прикладів – комедія Фонвізіна «Недоук». Денис Іванович, за словами Пушкіна, «сатири сміливий володар», тому прізвища у його комедії визначають основну рису в характеристиці дійових осіб. Скотинін, скотоподібний, він свиней ставить « вище кожного цілою головою».

Митрофан у перекладі з грецької мови означає «подібний до матері», і внутрішніми його якостями виявляються скупість, свавілля, грубість, жорстокість, чим справді схожий на свою матір.

Прізвища Правдін та Вральман недвозначно характеризують своїх персонажів. Перший герой стоїть правду, а другого брехня, обман господарів як норма життя.

«Прізвища, що говорять» залишаються у творах, незалежно від їхнього напряму.

У комедії А.С. Грибоєдова «Лихо з розуму» Чацькому притаманні риси, що ріднять його з декабристами: любов до простого народу, ненависть до кріпацтва, високорозвинене почуття власної гідності, справжня культура і освіченість, небажання миритися з несправедливим суспільним устроєм. Тому невипадково А.С. Грибоєдов присвоїв представнику століття «нинішнього» прізвище Чацький, яке співзвучне з прізвищем філософа, публіциста та декабриста Чаадаєва.

Молчалін - найпростіше у розумінні прізвище, вона вказує на те, що герой краще промовчить, не висловить своєї думки, на відміну від Чацького. «У мої літа має сміти своє судження мати» (д. III, явл.3) - такий життєвий принцип Молчалина.

Фамусов, один із представників консерватизму, догоджає перед усіма, хто стоїть вище за нього, цього бюрократа - кар'єриста хвилює лише, що скаже світло, не дарма його прізвище в перекладі з латинського означає «поголос», а з англійської - відомий.

У комедії Миколи Васильовича Гоголя «Ревізор» показано людей, гідних загального осміяння. Це недбайливий суддя Ляпкін - Тяпкін, лицемірний Лука Лукіч, улесливий Суниця, лікар Гібнер. З приводу останнього прізвища виникають побоювання, який результат чекає на його хворих? З кожною дією виявляються нові риси характеру персонажів. За словами самого Н.В. Гоголя, він у своїй комедії «Ревізор» наважився «зібрати в одну купу все погане в Росії, всі несправедливості, і за одним разом посміятися з усіх» Не випадково, що головні герої п'єси - це сміх і іронія.

Отже, Д.І. Фонвізін, А.С. Грибоєдов та Н.В. Гоголь дивляться на драматургію як на серйозний засіб властивості героїв, виховання читача, глядача. Для того, щоб найбільш яскраво і точно підкреслити пороки і гідності людства драматурги використовують імена, що говорять, і прізвища у своїх творах.

О.М. Островський - продовжувач традицій російської літератури

Досліджуючи творчість драматурга, я висунула гіпотезу, що О.М. Островський

є продовжувачем традицій російської литературы.

У портретах, що їх малює А.Н. Островський, немає схем, абстрактних уособлень. Кожен його образ – живе, індивідуальне обличчя реального життя. П'єси О.М. Островського присвячені зображенню вдач і характерів різних суспільних груп. Життєва щоправда, художня вірність образів О.М. Островського визначалися і глибоким знанням зображуваних їм характерів.

Щоб повністю розкрити характер героїв, О.М. Островський використовував прийом, висхідний ще до театру Фонвізіна: починав характеристику героїв з імен і прізвищ. Багато особистих імен не придумано, а взято з реального життя. О.М. Островський створив понад п'ятдесят п'єс, у кожній показав неповторний характер людини. Також імена та прізвища можна класифікувати за декількома ознаками: назви тварин, спосіб життя, утворені від діалектизмів, риси характеру, співзвучні з іменами вчених.

3.1 Різноманітність «розмовляючих» імен та прізвищ

Другим завданням, яке я собі ставила, - це розглянути різноманіття імен і прізвищ у п'єсах О.М. Островського. Їх понад 100, наприклад, Беркутов, Павич Савельіч, Кабанова, Жадов, Кручиніна, Незнамов, Погуляєв, Карандишев, Паратов, Огудалова, Линяєв, Підхалюзін Лазар Єлизарич тощо. Тому було вирішено їх систематизувати. З цією метою було відібрано одинадцять п'єс О.М. Островського. Ось що з цього вийшло.

3.2 Класифікація «розмовляючих» імен та прізвищ

Прізвища, співзвучні з назвами тварин

Прізвища, які мають у своєму складі назви тварин, показують, що їхні власники втратили гуманні та людські якості, якщо вони вже порівнюються з тваринами. Невипадково А.Н. Островський каже, що «скасовується людяність, скасовується те, що повідомляє життя її ціну і сенс». Так, наприклад, у п'єсі «Вовки та вівці». Василь Іванович Беркутов, спритний, жадібний поміщик, який зміг прибрати статки багатої вдови, що ще більше підкреслює його подібність до хижого птаха беркут.

Усім відома птах павлин, але менш поширена її назва знає не кожен - "королівська курка". За визначенням, павич - це справжнісінька курка, тільки він більше і забарвлення красиве і незвичайне, на відміну від свійської птиці. Саме зовнішній вигляд створив йому славу. Так і дворецький Павич Савельіч хоче здаватися важливим і значним.

Після подорожі драматурга у верхів'ях Волги, з метою збирання великого матеріалу своїх робіт, він поглибив можливості важливого літературного прийому. О.М. Островський дізнається, що кабан – це не просто дика свиня, але також це діалектне слово, яке у перекладі означає «брила льоду». Тому прізвище Кабанова не вигадано О.М. Островським і повністю визначає дикий, грубий і лютий характер Марфи Ігнатівни. Але в місті Калинові її прізвище перетворюється на прізвисько Кабаниха, що ще більше оголює звіриний початок у її характері. Церковно - слов'янські слова, які вона вживає, визначаються її побожністю, життєвим досвідом. Кабаниха може грубо обірвати промову людини: «Розмовляй ще!». Читає повчання на березі річки, щоб усі знали, чого вона дітей навчає, але оточуючі розуміють, що своїми нотаціями вона рідних «точить, як іржа залізо».

Так само і Н.В. Гоголь порівнював Собакевича, поміщика в поемі «Мертві душі» з ведмедем середньої величини, підкреслюючи фізичну фортецю та потворну незграбність. Для досягнення потрібних результатів він із ведмежою силою прокладає собі дорогу в життя. Собакевич усіх людей вважає пройдисвітами і негідниками, тобто судить про всіх за своєю подобою.

Тварина початок панує в натурах цих персонажів. Вони далекі від усіляких філософських мрій, не розуміють про високі духовні запити, для них це порожнє проведення часу. Отже, О.Н Островський був продовжувачем гоголівських традицій, і одним із засобів створення прізвищ у його п'єсах є метафоризація.

Прізвища, що показують спосіб життя

Цікавими є прізвища, що відбивають спосіб життя, поведінку персонажів.

Наприклад, образ Жадова («Прибуткове місце») - це образ трудового інтелігента, який опинився у лавах чиновництва. Він відчував свою соціальну утиск, тому життя його складалося трагічно. Прізвище «Жадів» - означає жадібна, або людина, яка прагне чогось, і це пояснює його дії. Він не виніс боротьби з навколишнім середнім середовищем і, оплакуючи свої юнацькі мрії, пішов до дядечка просити «прибуткове місце», де дізнається, що він віддається під суд за «недолі сум і різні зловживання» («Прибуткове місце», д.V , явл 2 і 4). Це є герою уроком. Таким чином, Островський, за допомогою образу Жадова, нещадно викрив пороки та злочини бюрократичного всевладдя.

Протилежний Жадову образ актриси Кручиніної («Без вини винні»). Її, колишню вчительку, привело до театру внутрішнє покликання до високого служіння. Прізвище Кручиніна вказує на важке життя. Розумна, освічена, прямодушна, яка вірить, що в людях є шляхетність, поставила собі за мету нести в життя добро.

В образі артиста Незнамова драматург, як у фокусі, зібрав страждання незаконнонароджених. Він – людина без паспорта, яка не знає, хто його близький, тому читачеві не важко здогадатися, що «незнаком» у словнику Даля тлумачиться як невідома людина.

Бодаєв у комедії «Ліс» говорить різко, стоїть своєму, він ніби бодається з усіма.

З прізвища Погуляєв («Пучина») ясно, що людина, що носить її, безпритульно проводить час.

Всі ці прізвища вказують на відносини людей між собою, їх поведінкою у різних ситуаціях.

Прізвища, утворені від діалектних слів

Прізвищ, які утворилися від діалектизмів у творах А.Н.Островського, не так багато. Наприклад, Огудалова у «Безприданниці». "Огудати" на діалекті, за словником М. Фасмера, означає "обдурити", дійсно, Огудалової доводиться обманювати, "пускати пил в очі", щоб видати своїх дочок заміж і добути гроші.

Прізвище Линяєв у п'єсі «Вовки і вівці» означає ухилятися, уникати чогось. Вибір Островським такого прізвища дає зрозуміти читачеві, як Михайло Борисович вирішує справи.

Паратів у «Безприданниці» - людина, яка приїжджає до Бряхімова пишно та парадно, з пострілами гармат. Це прізвище походить від діалектного слова «поратий», що означає «сміливий, жвавий». Саме ці риси розкриваються, коли Паратов розповідає, як йому хотілося випередити пароплав "Літак". Карандышев, від слова «олівець» - коротун, лише небагатий чиновник.

У комедії «На всякого мудреця досить простоти» створено яскраві образи «ділових людей», котрим «гроші не пахнуть», а багатство стає єдиною життєвою метою. Таким з'явився збіднілий дворянин Глумов, який за традицією мріяв про отримання спадщини, високу посаду, багату наречену. Його цинізм і ділова хватка не суперечать устрою життя старої дворянської бюрократії: він сам потворне породження цього середовища». Глумов розумний у порівнянні з тими, перед ким змушений прогинатися, він не проти поглумитися над дурістю і чванством Мамаєва і Курчаєва, здатний побачити себе з боку: «Я розумний, злий і заздрісний» - зізнається Глумов. Він не шукає істини, а просто має вигоду.

За допомогою діалектних слів О.М. Островський надає своїм персонажам більше індивідуальності.

Імена та прізвища, що відображають риси характеру

В основному всі прізвища та імена вказують на яскраво виражену основну рису характеру героя. У цьому плані найбільш яскраве прізвище Подхалюзін («Свої люди – порахуємось»). Він радить своїм підлеглим - продавцям обраховувати покупців за першої нагоди. Слід врахувати, що прикажчика звати Лазар Єлизарич. Головна риса його – лицемірство, підлість. В імені персонажа чується «співати Лазаря», що означає нити, клянчити, перебільшувати свої уявні страждання і намагатися викликати співчуття та співчуття оточуючих, у прізвищі – підлість. У образі Подхалюзіна О.М. Островський пояснює, що безсоромний, зухвалий обман в очах купецтва не порок, а необхідна умова торгівлі.

Цікавим є прізвище Дикої («Гроза») - шалене, божевільне, що повністю виправдовує його дику вдачу. Положення «важливої» людини в місті, що перебуває в союзі з самим городником, дає можливість Дикому диктувати свої права абсолютно безкарно. Він не звик стримувати себе у спілкуванні. Це грубий тиран, експлуататор, диктатор, навіть домашні тижнями ховаються від нього по горищах і коморах, а на базарі ряди «від свого відступитися, аби він угамувався» (д. I, явл. 3).

Тихін і Варвара подібні до батьків міста. Жодної поваги до народу вони не відчувають, лише зовнішнє «благочестя» дотримуються.

Серед найвищих створінь світової драматургії можна визнати образ Тихона Кабанова - наскільки він драматично діалектичний, правдивий. У його образі О.М. Островський піднявся на вершину психологічного реалізму - настільки глибоко розкрив він кричущі протиріччя цього характеру, в якому виразилися риси російської підневільної дійсності. Добрий, наївний від природи, він здатний на щире почуття, по-справжньому любить Катерину і гірко шкодує її. Але ж він завдає їй болючих ударів. Сцена прощання перед від'їздом Тихона у цьому сенсі особливо примітна. Йому соромно перед Катериною, коли він за наставленням матері повторює за нею образливі настанови: «не груби», «працюй щось без мене». Але у фіналі трагедії в Тихоні прокидається протест: «Мамочко, ви її занапастили! Ви, ви, ви…» Якби Тихін промовчав або знову пішов з моралі матері, то перед нами була б просто безвольна, забита людина, повна нікчема. Саме в цей момент потрясіння прорвався назовні вогонь гніву та вибух розпачу.

Варвара прямий антипод своєму братику. Вона не підкорена деспотичній силі самодурства. У ній є сила, воля, хоробрість, зухвалість. У перекладі її ім'я означає «варвар», це пояснює, що вона позбавлена почуття відповідальності за вчинки, їй незрозумілі внутрішні страждання. «А на мою: роби, що хочеш, аби шито та крито було» (д. II, явл. 1) - ось життєвий кодекс Варвари, що виправдовує її обман.

І тільки в Катерині теплиться світло совісті, її благочестя вбирає всю красу природи. Її ім'я походить від грецького слова "катаріос" - чистий, непорочний. Випромінюючи божественне світло, героїня далека від домобудівних правил. Катерина пристрасно хотіла волі, тяглася до світла. У житті панував морок безмірного беззаконня. Вона не могла чинити опір йому, здолати його. І, не упокорюючись перед ним, а протестуючи проти нього всіма своїми почуттями, вона йде з життя.

Любов Катерини - Борис, його ім'я означає «славний у боротьбі», але у житті він намагався боротися хоч за щось, а навпаки, відмовився допомогти Катерині усунення нового життя проти які діяли традиціям темного царства.

«Безприданниця» належить до загальновизнаних творів О.М. Островського пізнього періоду. Головна героїня, Лариса, змушує згадати про «Грозу». Її трагічна доля схожа долю Катерини. Але Лариса порівняно з Катериною дівчина м'якша, легка, незахищена, її натура витонченіша. Лариса – значуще ім'я: у перекладі з грецької – це чайка. Романтична та артистична натура героїні летить над світом на крилах музики. Вона не помічає у людях безбожних сторін і сприймає світ, як героїня романсу. Але численні обмани матері, драма першого любовного захоплення залишила незабутній відбиток у душі Лариси. Тепер вона цурається суспільства.

Ім'я Філіцата («Правда – добре, а щастя краще») утворено від імені Феліція, яке означає «щаслива», добродушна, незалежна від думки оточуючих. Крім цих якостей нянька Філіцата володіє неабияким розумом, хитрою кмітливістю. «Добра я завжди була, а розуму в собі щось раніше не помічала: все здавалося, що мало його, не в справжню міру; а тепер виходить, що в домі я розумніший за всіх »(д. IV, явл. 8), - радіє Філіцата успішному результату своєї вигадки.

Ще один цікавий персонаж драми – Кулігін. Його прізвище дуже співзвучне з великим ученим - самоуком, Кулібін. Герой п'єси поетична і мрійлива людина, про що свідчить його перша поява з піснею «Серед долини рівні…» Кулігін, годинникар - самоучка. Він мріє зробити місто Калинів кращим, але деспотизм Дикого не дозволяє здійснити його благих намірів.

Також п'єси О.М. Островського наповнені іншими ознаками, наприклад, смішними іменами та прізвищами: Разлюляєв («Бідність не порок»), Маломальський («Не в свої сани не сідай»), Недоносков і Недоростков («Жартівники»), Дудкін і Шмага («Без вини винні »), Пузатов («Сімейне життя»).

Моя гіпотеза у тому, що А.Н. Островський розширив список «говорящих» імен та прізвищ підтвердилася.

4.Роль «говорящих» імен та прізвищ у творчості О.Н Островського

Роль «розмовляючих» імен та прізвищ у творчості О.Н Островського велика. Вони надають твору яскравість і образність, допомагають розкрити суть, поринути у глибину авторського задуму, позначають позицію автора. Ще не читаючи твори, за допомогою «говорящих» імен та прізвищ можна здогадатися, який персонаж за характером, як він ставиться до людей, як сприймає світ, чим захоплюється. Використовуючи «розмовляючі» імена та прізвища, О.М. Островський створює яскраві, свіжі, індивідуальні образи. Індивідуалізуючи їх, драматург виявляє дар глибокого проникнення у психологічний світ. «Прізвища, що говорять» і імена допомагають автору наситити твір колоритними яскравими фарбами, з їх допомогою п'єси стають більш емоційним, експресивним і виразним.

О.М. Островський через героїв своїх п'єс зображував соціальний устрій, у якому цінність людини визначалася наявністю в нього багатства, високого становища у суспільстві, у якому люди нижчих соціальних верств відчували безвихідь свого становища. Саме тому у його п'єсах усі позитивні персонажі перебувають у трагічних положеннях.

Для того, щоб з найбільшою силою показати відмінність характерів і соціального становища людей, Островському допомогли імена, що розмовляють, і прізвища дійових осіб у його п'єсах.

Висновок

Отже, вивчивши прізвища деяких персонажів окремих п'єс О.М. Островського, можна підбити підсумки.

Драматург був продовжувачем традицій Д.І. Фонвізіна, А.С Грибоєдова та Н.В. Гоголя, але він за допомогою «говорящих» імен і прізвищ зміг більш яскраво, ніж його попередники, зобразити людські вади та гідності, а також соціальну нерівність.

О.М. Островський показував нове суспільне явище характерне для пореформеної Росії: не «поміркованість і акуратність» Молчаліних ведуть, а уїдливий розум і обдарованість Чацьких.

У кожній п'єсі Олександр Миколайович розкривав сутність людини через імена, що «говорять», і прізвища героїв своїх п'єс. Діяльність над характерами А.Н. Островський постійно вдосконалював прийоми своєї психологічної майстерності, ускладнюючи забарвлення образів.

Особливість іменування персонажів у тому, деякі прізвища А.Н. Островський брав із реального життя.

Працюючи над сьогоднішньою темою, ми переконалися, що О.М. Островський як слідував традиціям російських письменників, а й розширив можливості використання «говорящих» імен і прізвищ, що й розшифровка необхідна глибшого розуміння сенсу твори, і навіть вони служать «ключом розуміння» у розкритті внутрішнього світу персонажів у п'єсах А.Н. Островського.

Можна сказати, що поставлені завдання та цілі були досягнуті.

Додаток 1

Таблиця 1

Класифікація прізвищ по:	Прізвище/ім'я персонажа	Значення прізвища/ім'я персонажа у п'єсі
	Павич («Вовки та вівці»)	«королівська курка»
Співзвучні з назвами тварин:	Беркутов («Вовки та вівці»)	Хижий птах
Співзвучні з назвами тварин:	Кабанова («Гроза»)	Дика свиня, «брила льоду»
Спосіб життя:	Жадов («Прибуткове місце»)
Спосіб життя:	Кручиніна («Без вини винні»)	Розумна, добродушна
Спосіб життя:	Незнамов («Без вини винні»)	«Незнам» – невідома людина
Спосіб життя:	Погуляєв («Пучина»)	Святковий
Спосіб життя:	Бодаєв («Ліс»)
	Линяєв («Вовки та вівці»)
Утворені від діалектних слів:	Огудалова («Безприданниця»)	«Огудати» - обдурити
Утворені від діалектних слів:	Паратів («Безприданниця»)	«Поратий» - сміливий, жвавий
Утворені від діалектних слів:	Карандишев («Безприданниця»)	«Олівець» - коротун
Утворені від діалектних слів:	Глумов («На всякого мудреця досить простоти»)	Глумитися
Риси характеру:	Підхалюзін Лазар Єлизарич («Свої люди – порахуємось»)	Підлість, скаржиться
Риси характеру:	Дикої («Гроза»)	Шалений, божевільний
Риси характеру:	Тихін («Гроза»)	Тихий, який не має власної думки
Риси характеру:	Варвара («Гроза»)	«Варвар»
Риси характеру:	Катерина («Гроза»)	«Катаріос» - чистий, непорочний
Риси характеру:	Борис («Гроза»)	«Славний у боротьбі»
Риси характеру:	Лариса («Безприданниця»)
Риси характеру:	Філіцата («Правда – добре, а щастя краще»)	«Феліція» – щаслива, добродушна

Список використаної литературы

Мистецтво драматургії О.М. Островського. Вид. 2-ге, испр. І дод. М., "Освіта", 1974.

Москва у житті та творчості О.М. Островського. Видавництво "Московський робітник".

Олександр Миколайович Островський. - 2-ге вид., Випр. І дод. - М: Мистецтво, 1982. - 568 с., іл., 16л. іл., 1л. портр. - (Життя у мистецтві)

Тлумачний словник живої мови Даля. Видавництво «Російська мова» В/О «Совекспорткнига», 1991.

О.Н.Островський – комедіограф. М, Вид-во Моск. ун-ту, 1981, 216с.

Російська література. ХІХ століття. Від Крилова до Чехова: Навч. посібник. Упоряд. Н.Г. Михновець.-Спб.: "Паритет", 2001. - 416с.

Література Довідник абітурієнта/В.Є. Красовський, А.В. Леденєв / За загальною редакцією В.Є Красовського - М.: Філол. про-во "СЛОВО", ТОВ "Фірма "Видавництво АСТ", 1998. - 736с.

"Гроза" Островського. М., "Худож.літ.", 1975 104с.

Успенський Лев Васильович ТИ І ТВОЄ ІМ'Я І ІМ'Я БУДИНКУ ТВООГО. Уч. - Вид. л. 29,38. ТП 1972 № 524. М – 17242.

«Етимологічний словник російської» М. Фасмера. 1-е видання: 1964–1973; 2-ге видання: 1986-1987