Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак - творчий союз білоруських письменників, який існує вже десять років.
Співтворчість Андрія Жвалевського і Євгенії Пастернак почалося в 2004 році з циклу іронічних любовних романів «М + Ж», які неодноразово перевидавалися, а також стали основою для однойменного фільму, знятого «Централ Партнершип» (в головних ролях - Неллі Уварова і Григорій Антипенко). Знайшли свого читача і інші повісті цього жанру: «Я гідна більшого» і «Про моркоff / on». Що вийшла останньої повість «Як кішка з собакою» увійшла в 2012 році в довгий список премії імені Бєлкіна.
Однак справжній успіх прийшов до співавторів, коли вони зайнялися написанням книг для дітей і підлітків: «Правдива історія Діда Мороза», «Час завжди хороший», «Гімназія № 13», «Москвест», «Шекспіру і не снилося», «Я хочу в школу »,« Смерть Мертвих душ »,« 52 лютого »,« Біжимо звідси! »,« Поки я на краю »та інші. Всі ці книги викликають незмінний інтерес у читачів і видавців, відзначені численними преміями. Права на переклад «Час завжди хороший» викуплені італійським видавництвом «Giunti», ведуться переговори про екранізацію цього твору. За повісті "Я хочу в школу" поставлений спектакль.
«Час завжди хороший» - це захоплююча сучасна книга про сучасних підлітків, написана в співавторстві Андрієм Жвалевский і Євгенією Пастернак.
Головні герої цієї книги - дівчинка Оля, яка живе в 2018 році, і хлопчик Вітя, який живе в 1980 році. Сучасні підлітки не уявляють свого життя без гаджетів. Вони так багато часу проводять в Інтернеті, що майже розучилися спілкуватися наживо. Все частіше школярі спілкуються в чаті, де ніхто не знає, який у кого нік.
Життя хлопців в 1980 сильно відрізняється від життя підлітків майбутнього. У них інші цінності та інші проблеми. Вони багато спілкуються, проводять час разом, приходять на виручку.
Трапляється так, що Оля і Вітя раптом міняються місцями. Оля, як сучасний тінейджер, сприймає це переселення як якийсь кумедний квест. Виконаєш всі умови - повернешся додому. А заодно стільки дізнаєшся про минуле! Вітя ж, навпаки, розгублений. Він не знає нових слів, якими розмовляють оточуючі люди (слів, які стосуються гаджетів і спілкування в Інтернеті), його дивують новинки технологічного прогресу і дивне нове покоління, яке вважає за краще спілкуватися через комп'ютери та телефони, а не наживо.
Незабаром хлопці звикають до особливостей нового життя, так як у них з'являються проблеми. Друг Віті, Женя, пригостив хлопців пасхальним паскою, який спекла бабуся. А так як хлопчик - піонер, його лають на зборах, так як в СРСР атеїзм. Оля зовсім не розуміє, в чому причина такого ставлення до Жені. Вона не уявляє, які плачевні наслідки може спричинити за собою вчинок хлопчика. Оля починає дружити з хлопчиком і всіма силами намагається допомогти, хоч це і не виходить.
У 2018 році Віті доведеться розбиратися вже з іншими труднощами. Виявляється, що хлопці в його класі зовсім не вміють спілкуватися і просто підтримувати бесіду. А їм належить здача усних іспитів. Вітя погоджується допомогти однокласникам і розповідає, що в його час не було ніяких комп'ютерів, все писали від руки і спілкувалися наживо. Хлопчик створює подобу клубу, куди хлопці приходять вчитися розмовляти. Тут кожен знає нік іншого учасника клубу. Трапляється так, що хтось викладає в Інтернет імена всіх учнів класу разом з ніками, крім Вітіного, а згодом виявляється, що це зробила одна дівчинка, на яку він навіть і не подумав.
Після цього Вітя і Оля знову міняються місцями. Дівчинка переживає, що так і не змогла допомогти Жені. Але на наступний день вона зустрічає дорослого Вітю, який говорить, що з Женею все закінчилося благополучно.
Повість розповідає нам про вічні цінності - дружбу, підтримку, взаємовиручку. Тому час завжди хороше - головне, щоб поруч були справжні друзі, готові допомогти в скрутну хвилину. Саме це важливо завжди, в будь-які часи.
Картинка або малюнок Жвалевский, Пастернак - Час завжди хороший
Інші перекази та відгуки для читацького щоденника
- Короткий зміст Вуличний співак Сетон-Томпсон
«Вуличний співак» - розповідь про пташиної любові і незвичайної долі. Герої Сетона-Томсона - два горобця на ім'я Ренді і Бідді. Обидва вони мають незвичайне забарвлення, що з перших рядків надає їм індивідуальності
- Короткий зміст Поки чекає автомобіль О. Генрі
О. Генрі - англійський письменник, майстер короткої розповіді. У його творах лаконічно і коротко говориться про героїв. І читаючи їх, на власні очі уявляєте і місце, де відбуваються події. І героїв.
- Короткий зміст казки Аленький цветочек Аксакова
В деякому царстві, розповідається в казці, жив багатий купець з трьома дочками - красунями. Одного разу, збираючись у дорогу, купець обіцяв привезти їм гостинці, які вони побажають. Молодша дочка спантеличила батька проханням привезти їй аленький квіточку.
- Короткий зміст Нечиста сила Пікуль
Один з найбільш значущих і важливих романів, одного з найкращого письменника працював у жанрі військової літератури Пікуля С.В. Присвячений даний роман не якоїсь події з Другої Світової війни
- Короткий зміст Достоєвський Підліток
У своїх записах Аркадій Макарович Долгорукий (підліток) розповідає про себе самого, а також, про своє життя, і тих людей, які були в його житті.
Письменники з Білорусії Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак сьогодні, мабуть, найвідоміші автори книг для підлітків. Їх твори миттєво стають популярними, що б вони не написали - новорічну казку, повісті про подорожі в часі або історії про самих звичайних школярів.
Андрій Жвалевский закінчив фізичний факультет Білоруського державного університету. Свою першу книгу написав в 2002 році спільно з Ігорем Митько. Це була пародія на "Гаррі Поттера" - "Поррі Гаттер і Кам'яний Філософ". Потім співавтори склали іронічний роман жахів "Тут вам не заподіють ніякої шкоди", який отримав національну дитячу премію "Заповітна мрія" в номінації "Найсмішніша книга".
Євгенія. Ми познайомилися на фізфаку БДУ. Я тільки надійшла, Андрій вже був дорослим четвертокурсником. І багато років ми були в одній команді - спочатку в СТЕМі (студентський театр), потім в КВН грали ...
Андрій. А потім я почав писати книги і Євгенію до цієї справи підтягнув. Завжди кажу, що головний мій внесок в літературу - Євгенія Пастернак!
Євгенія. Ми йдемо в кафе і там придумуємо ідею книги. Записуємо основні сюжетні лінії на листку паперу, випросив у офіціанта. Це важливо. А потім розходимося по домівках і пишемо, продовжуючи один одного. Коли муза «зависає», зустрічаємося ще раз, коригуємо, додумуємо. В кінці дуже забавно буває знайти той найперший листочок і порівняти з тим, що вийшло.
Але свій перший спільний роман ви писали по ролям: від імені дівчини - Євгена, а від імені молодої людини - Андрій. Чому після ви відмовилися від такої практики?
Євгенія. Ми не відмовилися. «Час завжди хороший» написано за ролями. І в збірці оповідань «Шекспіру і не снилося!» теж є шматочки, написані «за дівчинку» і «за хлопчика». Це цікавий прийом, він дозволяє показати об'ємну картинку. Але весь час так писати нецікаво.
Письменник Стас Востоков про повісті "Час завжди хороший":
Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак відповідають на питання, як народилася ідея повісті "Час завжди хороший":
Андрій. Женя придумала історію, а от подивитися б на наше дитинство очима її старшої дочки.
Євгенія. Я Сашкові довго розповідала-розповідала, а потім подумала: прикольно було б написати, як вона потрапила в моє дитинство і що б вона там робила зі своєю незалежністю суджень і характером ...Ми роздали книгу однокласникам дочки - сподобалася. Але їм страшно шкода було дітей 80-х: як же ви там жили, без мобільників, комп'ютерів, телевізорів?
Про повісті "Москвест":
Ми білоруські письменники, але пишемо по-російськи.
Живемо в Мінську ...
- ... але наші діти в цьому не впевнені. Тільки й питають: «Мама, а вдома ти пожити не хочеш?»
Це тому, що останні чотири роки ми постійно мотається по Росії: Мурманськ, Архангельськ, Ханти-Мансійськ, Кемерово, Урал, Воркута ...
Коротше, ми мріємо, що нас перевели на який-небудь мову маленької південної країни і покликали туди в гості. А то ми все більше за Полярним Кругом.
Ну, на італійський ж перевели і вже рік як видали. Раптом покличуть?
Або поставлять спектакль за нашою книзі не тільки в Рамте, а й у відкритому театрі на південному узбережжі ...
- ... Баренцева моря!
Гаразд ... Разом ми пишемо вже ... 13 років?
Ага. Починали як «дорослі» письменники ...
- ... а потім доросли до підліткових. Може, коли-небудь і до дитячих доростемо.
Так у тебе ж є дитяча книга, яку ти потайки від мене «Лабіринту» написала!
Ай, і хто тобі розповів? І взагалі, ти такий розумний!
Ти теж талановита!
А обидва ми скромні!
Хором: - Ми геній! Ми найскромніший в світі геній!
Але, по-моєму, ми повинні були розповісти щось інше ...
- ... все це є. У наших книгах.
Від видавництва:
Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак - одні з найвідоміших сучасних авторів, які пишуть по-російськи для дітей і підлітків. За 13 років спільної творчості вони стали лауреатами та фіналістами багатьох літературних премій: «Аліса», «Червоні вітрила», «Заповітна мрія», «Книгуру», імені Владислава Крапівіна, імені Сергія Михалкова, «Ясна Поляна», «Роздуми про Маленького Принца »і ін. Дуже часто книги Жвалевського і Пастернак вибирають самі читачі при різних читацьких голосуваннях:« Книга року »Московської бібліотеки ім. Гайдара, «Подобається дітям» Ленінградської і Бєлгородської областей, «Старт Ап», «Книга року: вибирають діти» ( «Russian Сhildren" s Choices ») і т.д.
Новини, рецензії та відгуки:
Дивіться фото з запального святкування 100-річчя (на двох) Андрія Жвалевського і Євгенії Пастернак, яке відбулося 7 вересня на Московській міжнародній книжковій виставці-ярмарку (ММКВЯ, Москва, ВВЦ, павільйон № 75) # століття
Марк Гур'єв, портал DELFI, поговорив з авторами безлічі адресованих підліткам книг: "Ми слухаємо і намагаємося не брехати. Письменники Жвалевский і Пастернак про те, як спілкуватися з підлітками "
І в, 24.03.2013
Відео із зустрічі з читачами в Російській державній дитячій бібліотеці в рамках 70-го Тижня дитячої та юнацької книги -
У червневому випуску журналу «Автопілот» в рубриці «Твір по картині» -! Він написав дуже славний розповідь, на який його надихнула фотографія.
Fly-mama.ru: і \u200b\u200b- зустріч на Тижні дитячої книги однією з небагатьох традицій в області книги і читання, яка має настільки давню історію. Вона проводиться в дні весняних канікул, починаючи з 1943 року
Зустріч з Андрієм Жвалевский і Євгенією Пастернак. 29 березня, зустріч з співавторами в Центральній міській дитячій бібліотеці ім. А.П. Гайдара (Відділ сімейного читання Гайдаровкі, 3-тя Фрунзенська вул., Буд. 9):
Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак про Тиждень дитячої книги-2014. Нещодавно завершилася в Москві. За ці кілька днів наші автори та побували в самих різних школах на зустрічах з читачами і розповіли про свої нові книги
Вісник дитячої літератури, №8, 2014 року - в рубриці "Портрет письменника" стаття В.Ю.Чарской-Бойко і С.С. Пахомовой. "Реальна фантастика і""Якщо батьки, вчителі, бібліотекарі хоч щось роблять - діти читають". Інтерв'ю з Євгенією Пастернак і Андрієм Жвалевский "Кідзбукія": У лютому 2015 і , Відомі письменники з Білорусі, приїжджали в Петербург, щоб зустрітися зі своїми читачами і особисто відповісти на всі питання дітей і батьків
Андрій Жвалевский доводить в цифрах, що ми є! "... останнім часом раз у раз натикаєшся на панічні заголовки, що констатують крах і смерть дитячо-підліткової літератури. Особливо в цьому досягло успіхів РІА« Новини ». Спочатку виявляється, що в Росії писати книги для дітей« не круто »(і Анна Насінова це може підтвердити). Потім вже і видавці бояться випускати підліткову літературу. "
Шість книг в списку "Що читають сучасні підлітки? Ви здивуєтеся!" порталу "Чтеніе.ру"Зустріч з Андрієм Жвалевский, Червона площа, 26 червня 2015. 25-28 червня, фестиваль "Книги Росії":
Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак - про нову книгу. Nonfiction-2015. 28 листопада, субота. Стенд видавництва А-2. В гостях у видавництва "Час" - Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак. Розповідь про нову книгу!
Газета "Нові округу". "Схвалено підлітками": і - на зустрічі з читачами: "У людини - ні хорошого, ні поганого, а нормального - виникає драма. Він вирішує свої проблеми і стає краще, але все одно не ідеальним"
Зустріч на Тижні дитячої книги 26 березня - 3 квітня 2016 року в Російській Державної дитячій бібліотеці:
Ірина Киеня, Interfax.by: Інтерв'ю з якщо сім'я читає, то гаджети тільки допомагають. Про нову книжку і старі проблеми
Pravda-news.ru: Для дітей пройшла онлайн-зустріч з В Пензенської обласній бібліотеці для дітей та юнацтва стартував фестиваль «Добрий світ улюблених книг»
Цього року «Зелена хвиля» була гарячою. І не тільки тому, що потрапила на найспекотніші дні літа. Відкрив «Зелену хвилю», за традицією,. Премії імені Пантелеймона Куліша був удостоєний за роман, з письменниками діти, які відвідали «Зелену хвилю», вчилися створювати захоплюючі історії
Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак в «Новому PROчтеніі». «Нове PROчтеніе» - це нова програма, яка об'єднала літературні простору двох держав Росії і Білорусі
Відомі далеко не в одній лише Білорусі письменники вибудовують телеміст між великими книгарнями Мінська і Москви, онлайн влаштовують літературні дискусії та обговорюють актуальні книжкові новинки
Вам це читати рано: бібліотекарі та письменники Білорусі про віковий маркування. "Письменниця Євгенія Пастернак відноситься до ліберальних батькам". Чи є у бібліотекарів список забороненої літератури для школярів та чи можуть п'ятикласникові видати книгу з вікової маркуванням "12+", з'ясував Sputnik
У жовтні Жвалевский і Пастернак зустрічаються зі школярами Сан-Хосе, Альбукерке, Бостона, Нью-Йорка, Вашингтона і Клівленда.В рамках проекту з читачами проводять зустрічі різні автори. У жовтні письменники Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак зустрічаються зі школярами Сан-Хосе (штат Каліфорнія), Альбукерке (Нью-Мексико), Бостона (Массачусетс), Нью-Йорка, столичного Вашингтона і Клівленда (Огайо). "Юні читачі з величезним задоволенням знайомляться з авторами улюблених книг, задають непрості питання, діляться враженнями від прочитаного, - зауважив організатор конкурсу. - Наші автори щиро дивуються такому теплому прийому і настільки високому інтересу до літератури від дітей, для яких часто російська мова не є основним засобом спілкування "
Є питання? Вмикай «БелРос»! Залишаються проекти, що мали хороші рейтинги в минулому сезоні. Відомі дитячі письменники з синьооку Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак і раніше будуть знайомити глядачів з книжковими новинками
Читайте інтерв'ю "Найцікавіше - це поєднання казки з реальністю" на порталі «Вірні слова» за посиланням: "Можна почитати, якщо кому цікаво, як ми буцалися з істориками, чому ми не хочемо нікого виховувати, чи збираємося ми писати дисертацію по психології, що хвилює сучасних дітей (на наш погляд), кого читати з сучасних письменників ... "
Мінське "Час". Захід видавництва "Час" на XXVI Мінській міжнародній книжковій виставці. Місце проведення: Російський стенд. Мінське «Час»: переклад, російська версія або «щасливе двомовність»? Білоруські автори в книжкових серіях і проектах видавництва «Час» Спеціальний гість: письменник
Жвалевский і Пастернак, зустріч з читачами в Мінську. Місце проведення: Російський стенд. Дитяча сцена. Організатори: Видавництво "Час" (Москва), XXVI Мінська міжнародна книжкова виставка-ярмарок (Мінськ), Генеральна дирекція міжнародних книжкових виставок (Москва)
Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак - на Камчатці. Традиційне свято на підтримку сімейного читання пройде на Камчатці. Тиждень дитячої книги триватиме з 24 по 27 березня. Почесними гостями заходу стане популярний з Мінська
Жвалевский і Пастернак: "П'ять днів на Камчатці". Пише Євгенія Пастернак: Підлітки на Камчатці дуже хороші. Нас лякали, що вони північні діти, тобто закриті і не усміхнені. Ні. І усміхнені, і балакучі, і питань у них багато. Соромляться спочатку, але вони всюди спочатку соромляться. (Читайте порожнистий звіт про поїздку з фотографіями і відео на сайті forteen info)
«ЛітераТула» 2019: читаємо дітям на «Октаві». Щорічний фестиваль дитячої книги «ЛітераТула» пройде 10-12 травня 2019 року в Тулі на території творчого індустріального кластера «Октава»
Андрій Жвалевский і Євгенія Пастернак зайняли перший рядок у відкритому опитуванні Сергія Волкова серед вчителів-словесників в групі "Методична скарбничка словесників"
Фестиваль «ЛітераТула»: Як стати письменником, розповісти дитині про секс і виховати за допомогою книги? Поспілкуватися з людиною, який написав твою улюблену книгу, - така можливість випадає нечасто. У Тулі це можна зробити на фестивалі
Зустріч з Андрієм Жвалевский і Євгенією Пастернак на фестивалі "Літератула" -2019. 11.05.2019. Фестиваль пройшов з 10 по 12 травня 2019 року в творчому індустріальному кластері "Октава" (Тула)
Жвалевский & Пастернак: барикади в літературі дуже сильно заважають.
А. Жвалевский, Е. Пастернак
Час завжди хороший
Відгуки читачів-випробувачів з Живого Журналу
Дочитала. Просто супер! Чесне слово, неможливо було відірватися!
Ось вмієте ви сльозу видавити з читача. Сама не зрозумію з чого б, але, читаючи кінцівку, сиділа і хлюпала носом.
Ідея - клас! І відсутність / наявність книг, і ділення в стовпчик, і стукіт серця, і «очі в очі» - життєво так. Здорово.
Прочитала на одному диханні. Заспіваймо, так би мовити. Дуже понра !!!
Безбожно запізнилася на тренування (відірватися було неможливо), так що відписуюся відразу ж, по гарячих слідах, так би мовити. Цікаво, що динамічно! Слізки наверталися не тільки в кінці. У тому місці, де Оля з Женею тримаються за руки посеред класу. Ну і пару раз ближче до розв'язки.
Затягувати стало приблизно ближче до третини книги і далі по наростанню, т. Е. З динамічністю все відмінно. Читається легко, і сльозу вибиває де треба, і хихикаєш частенько. З часової Континіум не морочитися зовсім, навіть питань не виникло. Умовність це, і все. Загалом задумка і реалізація класні!
Женя П., Андрій Ж. Як вам, дорослим, вдалося так написати про нас, дітей, що нам це було цікаво читати?
Я прокинулася від радісного «ку-ку-рі-ку» і вимкнула будильник на коміка. Встала, побрела на кухню, по дорозі включила комп. До першого уроку ще годину, цілком можна подивитися, що за ніч на форумі написали.
Поки комп вантажився, я встигла налити собі чашку чаю і вислухати від мами стандартне:
Оля, куди ти пішла, співаєш, як людина, за столом в вряди-годи.
Ага, - буркнула я, стягнула бутерброд і вирушила до монітора.
Я полізла на форум школи. Як завжди, інтернет вночі жив насиченим життям. Великий Мавп знову посварився з Птахом. Довго сварилися, до другої години ночі. Ось везе людям, ніхто їх спати не жене.
Оля, тобі виходити через півгодини, а ти ще в піжамі!
Ну щас ...
Я роздратовано відірвалася від компа і відправилася одягатися. В школу тягнутися страшенно не хотілося, тим більше що першим уроком намічалася контрольна з математики. Цю контрольну ще не писав жоден клас, тому на форумі завдання не з'явились, а торішні шукати в архіві було лінь. Потім физра, історія і тільки один пристойний урок - ОКГ. Та й то, чого нас там вчать! Друкувати? Шкільна програма не змінювалася вже років десять! Ха! Так зараз будь-яка нормальна школяр текст швидше набере, ніж промовить.
Поки одягалася, я все одно Дочитувала вчорашню форумская лайка. І тут очей раптом зачепився за те, що в ящику, виявляється, є приватне повідомлення. Я відкрила і ... серце закалатало часто-часто. Від Яструба ...
Повідомлення було коротеньким. "Вітання! А в тебе хлопець є?" - але у мене прям руки затрусилися. Яструб заходив на форум рідко, але влучно. Іноді як напише що-небудь, як пожартує, так все і збігаються читати. А одного разу він навіть вірші свої написав. Яструб - просто мрія всіх дівчат. В личку часто тільки і обговорювали, що Яструб новенького напише. А головне, ніхто-ніхто не знав, хто він насправді.
Те, що Яструб написав мені, Синичці, це було просто як грім серед ясного неба.
Оля, ти в школу збираєшся?
Ох, і навіщо тільки кудись йти, якщо ось вона, справжня життя. Зараз би сісти, спокійно придумати відповідь, написати. А потім вивідати номер його аськи і базікати, теревенити ночами ... я аж заплющила очі від щастя. А потім взяла портфель і похмуро попленталася до дверей.
Четверта чверть - сама класна. До літніх канікул залишається зовсім трохи, якихось півтора місяця. А найголовніше - до підбиття річних оцінок. Я дуже люблю квітень, а ще більше - кінець травня. Ще пара контрольних, збір щоденників ... і відкриваєш останню сторінку, а там - тверді, заслужені п'ятірки. І похвальний лист в навантаження ...
Ні, я не ставлю перед собою, але приємно все-таки. Чесно кажучи, коли мене викликали до завуча, не сумнівався, що почую щось приємне. А коли увійшов і побачив в кабінеті старшою піонервожатою, то вирішив, що це приємне буде пов'язано з моєю посадою в загоні. Може, до ради дружини введуть? Було б чудово!
Але вгадав я тільки наполовину.
Сідай, Вітя, - строго сказала Тамара Василівна, наш завуч на прізвисько Васса, - у нас з Танею до тебе розмова як до голови ради загону!
Я сів, автоматично подумавши: «Перед" як "кома не потрібна, тому що тут воно в значенні" як "».
Танечка і Васса дивилися на мене строго. Тепер було видно, що мова піде про якусь важливу, але не дуже приємній справі. Можливо, про позаплановому зборі металобрухту в честь відкриття нової комсомольського будівництва.
Пам'ятаєш, Вітя, - продовжила завуч, - Женя Архипов приносив в понеділок в школу паску?
Я здивувався. Якийсь несподіване запитання.
Булку? - уточнив я.
Паска! - Танечка поправила мене таким противним голосом, що стало зрозуміло, саме в цьому куличе й річ.
Я кивнув.
Що ти киваєш? - раптом зашипіла Танечка. - Мови немає?
На вожатку це було не схоже. Зазвичай вона зі мною говорила привітно і навіть шанобливо. Не так, як з усіма іншими. Я квапливо сказав:
Я пам'ятаю, як Архипов приносив булку ... паску!
Танечка! Не треба на Вітю кричати, - Васса намагалася говорити м'якше, але у неї це погано виходило.
Він же не винен, - продовжила завуч.
Я взагалі перестав що-небудь розуміти. У чому винен? Що ми цю булку ... паску їли не в їдальні?
Але це ж кричуще ... - почала Танечка, але Васса не дала їй договорити.
Віктор, - сказала вона своїм звичайним командирським голосом, - розкажи нам, будь ласка, як все було.
Я чесно розповів усе. Як Женька притягнув булку, як усіх пригощав, як все їли. І навіть Ірку Воронько пригостив, хоча вони перед цим посварилися. І мене пригостив. Булка була смачна, солодка, тільки трохи підсохлий. Усе.
А про що ви при цьому говорили? - з загрозою запитала пионервожатая.
Не пам'ятаю, - відверто зізнався я, подумавши.
Ви говорили про бабусю Архипова, - повідомила мені Васса.
Так! Точно! - я зрадів, що згадав потрібне. - Він говорив, що вона булку спекла!
Дві пари очей так і вп'ялися в мене.
А навіщо вона спекла цей ... цю булку, ти пам'ятаєш? - голос завучіха звучав вкрадливо.
Я згадав. Мені стало жарко. Тепер зрозуміло, чому мене викликали.
Нууу ... - почав я. - Просто так ... Здається ...
Ось! - облічающе підняла палець старша піонервожата. - Ось згубний вплив! Вітя! Ти ж ніколи не брехав! Ти ж голова ради загону! Відмінник! У тебе тато партійний працівник!
Мені стало зовсім погано. Я дійсно вперше в житті брехав старшим товаришам. Але правду мені говорити зовсім не хотілося. Тому я вирішив мовчати.
Ех, Віктор, Віктор ... - похитала головою Васса. - Хіба цього я тебе вчила? Хіба так поступали піонери-герої? Хіба так надходив Павлик Морозов, ім'я якого носить наша дружина?
Завуч строго подивилася на вожату, і та осіклася. Мабуть, зараз було не на часі згадувати минулі заслуги. Я дивився в підлогу і відчував, як спекотна фарба заливає мені щоки.
Ми трохи помовчали, і з кожною секундою мені ставало все гарячіше.
Отже, - тихо проскреготав Васса, - ти не пам'ятаєш, для чого бабуся Архипова спекла паску?
Я не поворухнувся. На мене немов правець напав.
Гаразд, - зітхнула завуч, - доведеться нагадати. Бабуся Архипова спекла цей паску ... паску! .. до релігійного свята «пасха».
Я слухав цей сталевий голос і згадував неясні чутки, які ходили про Вассу. Чи то вона пам'ятники Сталіну особисто зносила, то чи охороняла їх від зносу ... Про це говорити зараз було не прийнято, так що подробиць ніхто не знав. Але що вона при цьому відзначилася - це точно.
Бабуся Архипова, - продовжувала завуч, - таким чином намагається ...
Васса замовкла, підбираючи слова, і їй на допомогу прийшла пионервожатая:
Намагається звабити! І заманити в мережі релігійного дурману.
Завуч насупилася. Їй, викладачці російської мови з величезним стажем, щось не сподобалося в словосполученні «мережі релігійного дурману». Але вона не стала поправляти Танечку, навпаки, підтримала її.
Саме так!
Завуч і пионервожатая урочисто замовкли. Напевно, щоб до мене краще дійшло.
Даремно старалися - до мене вже так дійшло, що краще і бути не може.
І що ти збираєшся робити з цього приводу? - запитала нарешті Васса.
Я зміг видавити тільки:
Ми більше не будемо ...
Вожатка і завуч закотили очі так, що самі стали схожі на релігійних бабусь з якогось фільму. А потім пояснили мені, що я повинен зробити.
День в школі не задався з самого початку. Математичка зовсім озвіріла, урок почала з того, що зібрала у всіх коміки. Тобто контрольну я писала взагалі як без рук, ні тобі з ким поговорити, ні тобі шпор, ні тобі калькулятора. Просто як у доісторичні часи! Головне, у багатьох же є другі коміки, але якось не здогадалися взяти їх з собою. Так, а потім вона взагалі вчудила, взяла і роздала нам папірці - це, каже, контрольна, вирішуйте. Клас аж отетерів. Як, каже, її вирішувати?
А вона посміхається так єхидно і каже: ручкою пишіть з папірця. І докладний рішення кожного завдання. Жах! Я вже, напевно, півроку ручку взагалі в руках не тримала. Можу собі уявити що я там навирішувати і як це все понаписували. Коротше, бали на три, напевно, з десяти ...
Так що в порівнянні з цієї контрольної все інше було просто насіння. Зате весь день форум гудів. Ми ж навіть не можемо завдання в сітку викласти, ніхто не зрозумів стягнути листочок, щоб його отсканіть, а напам'ять теж не запам'ятаєш, і в голову не прийшло записати. Ми потім на всіх уроках вже з мережі не виходили, так і тринделі по комікам. На кого не подивишся, у всіх коміки під партами і тільки пальці миготять - набираються повідомлення. А на форумі було одночасно майже двісті чоловік, це вся паралель п'ятих класів, і ще цікаві з інших повлезалі. На перервах тільки й встигали тему перегорнути, та на питання відповісти. З кабінету в кабінет перейдеш, на парту плюхнешься і відразу в комік, читати, що там новенького сталося. Прикольно так, в клас заходиш - тиша. І все сидять щось набирають, набирають ... Зручніше, звичайно, голосовим набором користуватися, але не в класі ж! Тому що тоді відразу все дізнаються твой ник. А цього ну ніяк допустити не можна. Нік - це наісекретнейшая інформація.
Я знала пару ників. Красуня - це Нінка, Муреха - це Ліза. І ще здогадувалася про кілька людей, але не знала напевно. Ну і те, що я Синичка - це теж знали буквально троє. Синичка - тому що прізвище у мене Воробйова. Але якщо б написала Воробей, все б відразу здогадалися, що я - це я, написала Синичка. І аватарку знайшла таку прикольну - сидить синичка і трющіт сало з годівниці.
Одного разу була у нас історія, дівчину з сьомого класу розсекретили. Хтось із подружок взяв і написав в мережі, що Фіалка - це Кірова з сьомого «А». Жах ... Так їй і довелося потім в іншу школу піти. Тому що ж ти можеш написати, якщо всі знають, що це ти! Навіть пофліртувати неможливо, це як взяти і кому-то в відкриту в любові зізнатися! Бррр ...
І мій нік лише най-най перевірені знають. Ми з ними дружимо. Навіть один раз разом в кафе ходили, коли у мене день народження був. Я про них все-все знаю. І аську, і мейл. Коротше, ці точно не здадуть!
Так ось, про день, який не задався. Останній урок у нас - класна година. Приходить наша училка і каже таким сердитим голосом:
А ну-ка прибрали всі телефони.
Ми аж підстрибнули. Хтось навіть вголос сказав:
Ви че, змовилися всі, чи що!
А училка, наша класна, Олена Василівна як гавкне:
Телефони на стіл! І слухайте уважно, зараз, можна сказати, ваша доля вирішується.
Ми зовсім затихли. А вона по рядах пройшла і коміки повідключали. Ну взагалі кінець світу ...
А потім вийшла перед класом і прочитала трагічним голосом:
Я коротенько перекажу, своїми словами.
У зв'язку з надмірною компьютерізірованностью школярів і для перевірки їх знань заснувати в кінці кожного навчального року іспити. Оцінка виставляється за десятибальною системою і виноситься в атестат зрілості. Це щоб, мовляв, ми все року добре вчилися, а не тільки останній клас. Так, але самий жах не в цьому, а в тому, що іспити ці будуть проходити не в вигляді тестів, а усно.
Чого? - запитав хтось із хлопчаків.
Я навіть озирнулася, але не зрозуміла, хто запитав, я їх взагалі погано розрізняю.
Іспиту три, - продовжувала Олена Василівна, - російська мова і література - усно, математика - письмово, але не на комп'ютері, а на папері, і історія - теж усно. Робиться це для того, щоб ви, сучасні школярі, навчилися хоч трохи володіти усним мовленням і писати ручкою по папері. Іспити через три тижні.
Клас завис. Так і розійшлися в повному жаху. Я навіть до самого будинку комік не включила ...
Увечері мені треба було готуватися до політінформації. Якраз йшла передача про те, як американські імперіалісти намагаються зірвати Олімпіаду в Москві, а люди доброї волі їм не дають цього зробити. Але я ніяк не міг зосередитися - сидів і думав про Женьку. Він, звичайно, неправий, але все одно на душі було гидко.
Зрештою я усвідомив, що нічого не розумію з розповіді диктора, і вимкнув телевізор. До вечері прийде тато, принесе «Правду» і «Радянську Білорусію» - перепишу звідти. Я подзвонив Женьки, але трубку підняла бабуся.
Він уже другу годину десь бігає. Ти йому скажи, Витенька, - голос у Женькіной бабусі був скрипучий, але приємний, - щоб він йшов додому! Я хвилююся! Скоро стемніє!
Я нашвидку пообіцяв і побіг у двір. Те, що довелося говорити з винуватицею всій цій історії, засмутило мене ще більше. Бабуся, звичайно, старенька, років п'ятдесят, а то й усі сімдесят років, але це її не виправдовує. Не можна так підводити рідного онука!
Архіпич я пішов шукати на нашій груші - тієї, що біля трансформаторної будки. Навіть листя на ній ще не було, але на дереві так здорово сидіти і базікати ногами! Гілки густі, ти всіх бачиш, а тебе - ніхто!
Женька! - крикнув я, підходячи. - Злазь, поговорити треба!
З груші почулося хихикання. Довелося лізти самому. Архіпич сидів на самій верхівці, куди я завжди боявся долазіть. Коли я був маленьким, ще в другому класі, я навернувся з найнижчої гілки цієї груші, і з тих пір страшенно боюся висоти. Зараз теж не поліз наверх, влаштувався на улюбленій гілці в самому центрі дерева. Гілка була товста, надійна і вигиналася дуже зручно - як спинка крісла.
Чого мовчиш? - сердито запитав я. - Мовчить ... Хихикає ...
Здорово, Тарас! - відгукнувся Женька.
Тарасом кликав мене тільки він, по імені українського письменника. Ми його ще не проходили, але Женька прочитав половину домашньої бібліотеки, в тому числі і цього Тараса Шевченка. Причому читав безсистемно, все підряд, що під руку попадеться. Я так не міг, я читав книги строго по порядку. Намагався навіть Велику Радянську енциклопедію освоїти, але зламався на другому томі. Занадто багато незнайомих слів виявилося. Зате Пушкіна прочитав всього - від першого тому до останнього. Зараз почав Гоголя.
Зазвичай мені подобалося, коли Женька кликав мене Тарасом, але сьогодні я чомусь образився.
Я не Тарас! Я Виктор!
Ти чого такий злий, Тарас? - здивувався Женька.
Нічого! - огризнувся я. - Кажу тобі: злазь, треба поговорити! А ти чого?
Давай краще ти до мене! Тут здорово!
Лізти не хотілося, але довелося. Розмова була такою, що ... Загалом, не хотілося про нього кричати на весь двір.
Коли я обережно сів на найближчу до Архіпич гілку, той заволав:
Качка! Свистати всіх нагору! - і почав розгойдувати верхівку.
Я вчепився в гілку щосили і почав благати:
Досить! Зламається!
Чи не зламається! - заперечив Женька, але «качку» все-таки припинив. - Так чого ти хотів?
Я став розповідати про розмову з вожаткой і завучіха. Чим більше розповідав, тим похмурішим ставав Женька. Та й мене все більше нудило - чи то від висоти, то чи ще від чого. Коли дістався до самого неприємного, то довелося навіть замовчати на хвилинку, а то мене точно знудило б.
І чого вони хочуть? - запитав Архіпич, і в цей момент голос у нього став такий же скрипучий, як у його бабки.
Я сяк-так продихатися і відповів:
Щоб ти сказав, що бога немає! Прямо перед усім класом!
І все? - Женька відразу повеселішав.
Чи не все, - зізнався я. - Треба, щоб ти ... в загальному ... сказав, що твоя бабуся неправильно вчинила, що дала нам ту булку. І тобі соромно, що вона вірить в бога.
Нічого мені не соромно! - знову заскрипів Женька. - Яка різниця, вірить або не вірить? Вона гарна і добра!
Це само собою. Але вона адже вірить! Значить, тобі повинно бути соромно!
Дурниці це! Не буду я такого говорити!
Тоді з тобою знаєш що зроблять? Зі школи виженуть!
Чи не виженуть! Я найрозумніший в класі! Якщо мене виганяти, то всіх інших теж гнати треба!
Це було правдою. Архіпич ніколи особливо не зубрив, але отримував одні «п'ятаки». Я теж ходив у відмінники, але деякі п'ятірки давалися мені нелегко. Особливо з російської мови - ну не міг я написати довге слово, щоб не було в ньому виправлень! А по малюванню мені четвірку взагалі тільки з жалості поставили. Я пряму лінію навіть під лінійку рівно провести не можу. Дуже намагаюся, але все без толку. Ех, винайти б таку штуку, щоб вона сама лінії малювала! Кнопку натиснув - лінія, другу натиснув - коло, третю - якийсь хитрий графік, як в газеті «Правда» на другій сторінці. А якби штука ще сама помилки виправляла ... Але це вже, звичайно, фантастика.
А ось Женька і математику з російським здорово знає, і по історії все дати пам'ятає, і малює майже як справжній художник. Прав він, не виженуть такого хорошого учня. Так я і сам не вірив, коли говорив. Так, налякати хотів.
Ну, лаяти будуть!
Нехай лають! Посварять і відстануть!
Заперечити було нічого. Хоча дуже хотілося.
Я зрозумів, що заздрю \u200b\u200bЖеньки. Ось я дуже не люблю, коли мене сварять. Чи не тому, що тато з мамою мене лають, - чесно кажучи, вони вдома рідко бувають. Просто не люблю, і все. Тут я згадав прохання бабусі Архіпич.
А тебе бабуся додому чекає, - мстиво сказав я. - Хвилюється.
Женька тут же сіпнувся, щоб злізти, але втримався. Тільки дівчата біжать додому за першим покликом. Ми ще трохи поговорили, але хвилин через п'ять Архіпич недбало сказав:
Зголоднів я щось. Піду перекушу! Бувай.
Поки, - відповів я.
Женька хвацько зістрибнув на землю і пішов нерівною ходою - як ніби йому дуже хочеться побігти, але треба стримуватися.
Схожі статті
